Українець Джонатан і двадцять сім мерців
Написано у 2018-му, видано Видавництвом 21 у вересні 2024.
«Мій батько Юджин воював у Другу світову в бразильському війську, навчався у британського літуна-аса і знався з > далай-ламою» — приблизно такими історіями про свою родину розважає оповідача українець Джонатан-Йона, нащадок емігрантської родини, яка колись заснувала селище Горобці в штаті Джорджія.
Йонині родичі й сам він зберігають пам’ять про події з усіх періодів останнього століття Сполучених Штатів: Великої депресії і золотого віку Голлівуду, Другої світової та ери космосу, Вудстоку-69 та Олімпіади-84, війни з терором і урагану Катріна. Вони ніколи не відігравали значної ролі в цих подіях, але часто були свідками дивних і малоймовірних історій.
Є в цих історіях і мерці, і їх рівно двадцять сім. Можете полічити.
Коротка передмова від автора
Ідея цього тексту народилася з побіжного несерйозного спостереження: побудова типового великого американського роману й української родинної саги мають багато спільного. «Що, як хтось написав би українську родинну сагу в декораціях американського роману?» — пожартував я тоді. І раптом зрозумів, що хочу це зробити.
Я планував, збирав матеріали, вигадував структуру для роману кілька років, а першу чернетку написав упродовж місяця (листопад 2018-го). Осінь у Харкові того року була страшенно холодною (як і згадується в романі), а прізвище, яке я придумав для родини в центрі історії, — Зелені — не мало жодних політичних та історичних асоціацій.
Цю віддаленість часу написання можна помітити й у тому, як оповідач (близький за мовою і поглядами до автора) сприймає сучасні йому події, коли ті прориваються в оповідь: з розпачем, залишковою наївністю і великою невтямою. Відтоді, хочеться вірити, невтями й наївності в автора поменшало, а розпач перетворився на сильніші емоції. Принаймні зараз, коли пишу цю передмову — у листопаді 2023-го, точнісінько через п’ять років після написання роману, — я військовослужбовець ЗСУ, і знаю те, чого мій оповідач й уявити не міг.
Не винуватьте його. І приємного читання!
Слава Україні!
Зміст (і деякі глави онлайн)
Це не дуже серйозна книжка. Мені — тоді — хотілося саме пограти, створити щось дурацьке і переконливе водночас, щось трохи карнавальне і трохи магічне, змішати український міф з американським. Для більшості глав спочатку народилася назва, а потім історія. Але історія — склалася.
- Пательня у плямах
- Індіанець Тобто на панщині
- Невдале пограбування потяга
- Женя є файно
- Баба Ївга — зірка Голлівуду
- Під лядою вуйка
- Шість Марій і одна Таня
- Чорний штетл і червоношиї
- Раб Божий механік-водій
- Змія з люлькою
- Неможливий каменяр
- Ведмеді не знаються на комунізмі
- Блакитно-жовтий прапор над атолом Бікіні
- Рибалка, що працював у NASA
- Азімов не писав «авжеж»
- Лемківські казки для тайців
- Картопляники з батату, узвар із фейхоа
- Сріблясті лиси на териконах
- Детектив-аматор і качки П’ємон-парку
- Друге місце на Олімпіяді
- Усі коти Криму
- Повернення індіанців на Вінниччину
- Український шериф округу Чаттагучі
- Медбрат із чуприною
- «Cabin сrew» займає свої місця
- Леся акапела
- Остання праця Йони